Катедральний Собор Успення Пречистої Матері Божої — головний львівський храм Римсько-Католицької Церкви. Наріжний камінь костелу заклав у 1349 р. король Казимир Великий. Протягом століть розбудовувався цей храм, увібравши в себе стилі різних епох — готики, ренесансу та бароко.

У Головному вівтарі знаходиться найцінніша реліквія храму — повторення Чудотворної Ікони Матері Божої Ласкавої. В часи ворожої навали, у 1656 році, під її опіку довірив свою державу король Ян Казимир. У XVIII ст. старанням архієпископа В. Сєраковського реконструйовано інтер'єр храму в стилі бароко. Роботи виконували видатні львівські майстри — скульптор та архітектор Матвій та Петро Полейовські, маляр С. Строїнський.

Наприкінці XIX ст. за проектами Я. Матейка, Ю. Мегоф-фера, Т. Аксентовича та ін. були виготовлені вітражі, які органічно доповнили інтер'єр храму.